Поради батькам. Чому підліток, який "нічого не робить", так дратує батьків

 

 

 

 

 

 

Пошук свого шляху після ліцею. Поради для батьків учнів 11 класу

Не всі підлітки точно знають, ким хочуть стати — і це абсолютно нормально.

Головне, щоб батьки були поруч і підтримували дослідження інтересів і здібностей, а не створювали тиск.

1️⃣ Підтримка і розуміння

Дитині важливо відчувати не контроль, а підтримку:

✅ Разом досліджувати інтереси

✅ Пробувати різні напрямки

✅ Проходити профорієнтаційні тести

✅ Знайомитися з реальними професіями

❌ Не тиснути

❌ Не порівнювати з іншими

❌ Не нав’язувати свій сценарій

2️⃣ 5 запитань, які допомагають визначитися

Що мені цікаво вивчати?

У чому я сильний?

Яка діяльність захоплює так, що час пролітає непомітно?

Які професії пов’язані з цим?

Який спосіб життя я хочу мати?

3️⃣ Професія ≠ все життя

Середньостатистична людина змінює 4–5 професій у дорослому житті.

Головне — не вибрати «на все життя», а знайти своє і навчитися розвивати навички.

Всесвітній день психічного здоров’я підлітків

 2 березня, ми приділяємо особливу увагу ментальному стану молоді. Підлітковий вік — це не просто «перехідний період», а час критичних біологічних змін.

Ключова статистика:

·Більшість розладів (75%) беруть початок до 24 років.

·Лише 1 з 5 підлітків, що мають симптоми депресії, звертається по допомогу.

Фізіологічні факти:

·Недозрілий мозок. Контроль емоцій формується до 25 років, тому підлітки часто діють імпульсивно.

·Режим дня. Дефіцит сну (менше ніж 9 годин) — головний тригер тривожності.

·Соціальний драйв. Схвалення друзів для підлітка — це питання виживання на рівні інстинктів.

Головне завдання дорослого — створити безпечне середовище.
Навчіться слухати без засудження та вчасно помічати тривожні сигнали (тривала ізоляція, втрата інтересів), щоб вчасно звернутися до фахівців.

Ось кілька фраз, які можуть стати заміною застарілим і незрозумілим виразам, що не завжди допомагають, а інколи навіть шкодять:

«Я розумію твої емоції і готовий/ готова вислухати, щоб зрозуміти, що тебе турбує» 

замість: «Не переживай, все буде добре»

«Твоя думка важлива для мене, давай разом подумаємо, як це можна реалізувати без шкоди»

замість: «Не роби цього!»

«Я бачу, що ти вкладаєш зусилля, і це вже великий крок вперед»

замість: «Чому ти недостатньо стараєшся?!»

«Я поважаю твою свободу вибору, але давай обговоримо, які можуть бути наслідки цього рішення»

замість: «Ні, бо я так сказала!»

«Я завжди готовий/готова вислухати і підтримати, якщо тобі буде потрібно»

замість: «Я не хочу цього навіть чути!»

«Я розумію, що ти хочеш діяти самостійно, і поважаю твою незалежність. Якщо тобі потрібна допомога — я завжди тут»

замість: «Ти замалий для цього!»

«Ти не зобов'язаний бути ідеальним, мені важливо, щоб ти був/була собою»

замість: «Чому ти не можеш бути, як усі?»

«Ми можемо разом розібратися, як вирішити цю ситуацію, якщо ти хочеш моєї допомоги»

замість: «Я знаю, як тобі буде краще!»

Поради для батьків. Про дружбу дітей

 

 

 

 

Як вийти з «дистанційки» без стресу та зберегти вогник до навчання?

 Перехід від навчання в піжамі за ноутбуком до шкільної парти — це не просто зміна локації, а серйозний адаптаційний стрибок для психіки дитини. Як зробити цей шлях м’яким?

​1. Поступове повернення режиму. ​Не чекайте першого навчального дня. Почніть зміщувати час сну та підйому на 15–20 хвилин щодня вже зараз. Організм має звикнути до нового графіку заздалегідь.

​2. Створення позитивного очікування. ​Нагадуйте дитині не про «важкі уроки», а про соціалізацію. Зустріч із друзями, спільні перерви, улюблені гуртки — акцентуйте увагу на тому, за чим дитина сумувала.

​3. Легалізація почуттів. ​Дитина може відчувати тривогу або навіть небажання йти до школи. Це нормально! Скажіть: «Я розумію, що тобі зараз трохи страшно або ліньки. Я теж іноді втомлююся від змін». Ваша підтримка — це безпечна гавань.

​4. Фокус на зусиллях, а не на оцінках. ​Після дистанційного навчання рівень знань може бути нерівномірним. Не тисніть через бали. Хваліть за старанність, за те, що дитина впоралася з труднощами, за її допитливість.

​5. Час для «нічогонероблення»  ​Шкільний день виснажує сенсорно. Після повернення додому дайте дитині 30–60 хвилин вільного часу без гаджетів та розпитувань про уроки. Нехай психіка «перезавантажиться».
​Пам’ятайте: мотивація живе там, де є безпека та підтримка, а не примус.

Булінг очима дитини. Поради батькам

 "Булінг"– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози,ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять

найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі,

погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто

звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо визапропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку. #ЯкістьОсвітиСуми #ЯкістьОсвіти

Довідково. Оцінити рівень безпеки в школі можна, скориставшись рекомендаціями до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти «Абетка для директора».http://sqe.gov.ua/.../instytuts.../973-abetka-dlia-dyrektora

Для працівників закладів освіти розроблено онлайн-курс «Безпечна і дружня до дитини школа», який наразі пройшло понад 3000 педагогів.

http://scfs.multycourse.com.ua/ua/

Джерело: Управління Державної служби якості освіти у Сумській області